ПОНОЧЕНЬКИЙ, А, Е.
Поноченький, а, е. Темный, лишенный свѣта. Скидай сорочку не там, де видко, а на поноченькому. Конст. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 312.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПОНОЧЕНЬКО →← ПОНОЧІТИ, ЧІЄ,